Новіціят - це період, в якому  перевіряється придатність особи і приготовляє її прийняти василіянську пропозицію: посвятити своє життя Богові і віддати його служінню спільноті та Церкві.  

Метою новіціяту є: 1.  зі сторони новика - пізнати особливі ви­моги аскези і життя в Чині, перш ніж вступити на шлях чернечої професії; 2. зі сторони Чину - підготувати новика до василіянського чернечого життя. Щоб бути прийнятим на новіціят, необхідно пройти вступний курс до василіянського чернечого життя, на який може бути прийнятий католик будь-якого обряду, який бажає служити Богові в спосіб, притаманний нашому Василіянському Чинові, керується чесним наміром і здатний вести чернече життя у нашому Чині. Кандидат повинен мати повних шістнад­цять років і не повинен мати перешкод, які стосу­ються Новіціяту.

Кандидат має пред'явити такі документи:

1.  свідоцтва про народження, про Хрищення і Миропомазання;

2.  коротку автобіографію;

3.  характеристику, що свідчить про добру по­ведінку, видану його парохом;

4.  кандидат, який отримав свячення, - також відповідне свідоцтво від власного Єпископа;

5.  єпархіяльний священнослужитель чи семі­нарист - письмову характеристику від єпархіяль-ного Єпископа чи, відповідно, від Ректора семіна­рії;

6.  останній шкільний атестат або професій­ний диплом;

7.  медичну довідку про стан фізичного і пси­хічного здоров'я;

8.  довідку про громадянський стан;

9. кандидат латинського обряду повинен пред'явити також попередній дозвіл від компетентного Протоігумена за згодою його Ради.

Ця документація зберігається в архіві Провінційної Управи.

Вступний курс до василіянського чернечого життя триває повний і безперервний рік. Якщо є важливі причини, Протоігумен, за згодою Вчителя новиків або священика-про-відника і порадившись зі своєю Радою, може ско­ротити його тривалість, але щоб він тривав при­наймні дев'ять місяців. Протоігумен, на пропозицію Вчителя но-виків і порадившись зі своєю Радою, може продо­вжити його тривалість не більше, як на один рік.

Порядок проходження вступного курсу до василіянського чернечого життя

- Кандидат подає письмове прохання про прийняття до Чину і на вступний курс до василіянського чернечого життя.

- Кандидат складає також окрему заяву, яка буде дійсна для державних установ, у якій засвід­чить, що не буде вимагати ніякої винагороди за працю, виконану протягом вступного курсу до василіянського чернечого життя.

- Кандидат повинен пройти медичне об­стеження, призначене Чином.

- Якщо кандидат проходить частину вступ­ного курсу до василіянського чернечого життя поза Осідком новіціяту, прохання про прийняття до Чину, разом з письмовою характеристикою від священика-провідника, а також заява, надсила­ються Вчителеві новіціяту, де кандидат повинен пройти решту вступного курсу.

- Кандидат може вільно залишити вступ­ний курс у будь-який момент, подаючи письмову заяву про своє рішення священикові-провіднику або Вчителеві новиків. (Див. Дод. І/3).

- Священик-провідник або Вчитель нови-ків може зі слушної причини відпустити канди­дата зі вступного курсу до чернечого життя, по­відомивши про це Протоігумена.

- Перед завершенням вступного курсу кандидат проходить оцінювання Вчителем новиків з двома екзаменаторами, призначеними Протоігу-меном. Якщо результат буде позитивним, то його пропонують для допущення до новіціяту.

- Кандидат, який був відпущений із вступ­ного курсу до василіянського чернечого життя або не пройшов кінцевого оцінювання, вважа­ється відпущеним з Чину на підставі цього фак­ту (ipso facto) та повинен покинути Монастир, хіба що інакше вирішить Протоігумен за згодою своєї Ради.

Кандидати на новіціят

- На новіціят може бути допущений кан­дидат, який пройшов вступний курс до василіянського чернечого життя, а також чернець, який переходить з іншого чернечого інституту.

Не можуть бути правосильно прийняті на новіціят:

1. ті, яким ще не виповнилося 17 років;

2. некатолики;

3. ті, що підпали канонічній карі, за винятком покут, які полягають у молитвах, прощах, постах, милостинях, реколекціях тощо;

4.  ті, що вступають або яких було прийнято під впливом примусу, погроз чи підступу;

5.  ті, що зв'язані правосильним подружжям (церковним або цивільним);

6.  ті, що перебували у відомому або явному позашлюбному співжитті;

7.  єпархіяльні або титулярні Єпископи, на­віть якщо вони щойно призначені;

8.  ті, що зв'язані вузлом чернечої професії або іншим священним вузлом в інституті посвяченого життя, хіба що йдеться про законний перехід;

9.  носії заразних хвороб, а також особи з тяж­кими і хронічними захворюваннями;

 10.  ті, що звинувачені у тяжких злочинах;

11.  ті, що були засуджені за тяжкі злочини.

На новіціят правосильно, але недозволено, приймаються, хіба що Апостольський Пре­стол надав би належні диспензи:

1. священнослужителі, приписані до єпархії, якщо не вислухано думки компетентного єпар­хіяльного Єпископа або якщо вона є протилежною;

2.   ті, що мають несплачені борги;

3.   ті, що втягнені у ситуації, через які можуть бути створені проблеми для Чину, або навіть Чин може бути втягнений у судовий процес;

4.   ті, що мають дбати про таких батьків, ба­бусь або дідусів, сестер або братів, які без їх до­ходів могли б потрапити в скрутне становище, а також батьки, які повинні ростити та виховува­ти дітей;

5.   кандидати до свячень, які мають канонічні перешкоди;

6.   священнослужителі, які, за рішенням Апос­тольського Престолу, зобов'язані працювати на добро дієцезії, єпархії або місій.

Особи, яким виповнилося п'ятдесят ро­ків, не можуть бути дозволено прийняті на но-віціят. Однак, на пропозицію Протоігумена і за згодою його Ради, Протоархимандрит, порадив­шись зі своєю Радою, може диспензувати від цієї перешкоди.

З усією повагою до кандидатів, вра­ховуючи їхні труднощі та дотримуючись якнай­більшої розсудливості, відповідальні особи, на під­ставі розпоряджень Церкви, все ж таки не повинні допускати до новіціяту тих, які підтримують такі культурні течії, практикують або представляють тенденції і/чи аномалії, які не можна погодити з повною посвятою себе Богові через складення обі-тів послуху, чистоти та убожества. Крім того, вони повинні з'ясувати, чи все, що вимагає загальне право і Статут для право-сильності і дозволеності новіціяту, було викона­не. Можливі перешкоди вирішуються через на­ради Протоігумена з його Радою, відповідно до канонічних норм.

Порядок проходження новіціяту

Кандидат готується до прийняття на новіціят триденними роздумами і молитвами.

Кандидат складає письмове прохання про прийняття на новіціят.

Перед прийняттям чернечого одягу новик може отримати чернече ім'я, згідно з порядком, встановленим Провінційним правильником.

Новіціят розпочинається літургійним обрядом прийняття чернечого одягу, згідно з приписами літургійних книг або згідно із затвердженим місцевим звичаєм, у присутності Вчите­ля новиків і спільноти. Під час обряду кандидат зачитує прохання про прийняття на новіціят.

Після літургійного обряду початку новіціяту прохання про прийняття завіряється Вчителем новиків і двома свідками - Ченцями-василіянами з довічною професією. Прохання зберігається в архіві Провін­ційної Управи.

Під час новіціяту кожна спільнота новиків повинна присвятити принаймні десять днів на реколекції. Бажано, щоб реколекції проходили у са­мому Осідку новіціяту; для того, щоб вони про­ходили в іншому місці, потрібно попереднього дозволу Протоігумена.

Новик, який не почувається придатним до василіянського чернечого життя, може залишити новіціят будь-коли, подавши Вчителеві новиків письмову заяву.

Зі слушної причини, на пропозицію Вчи­теля новиків, Настоятель Монастиря за згодою своєї Ради або за затвердженням Протоігумена може будь-коли виключити новика з новіціяту.

Перед завершенням новіціяту Вчитель новиків разом з Настоятелем Монастиря та його Радою проводять оцінювання новика.

Екзаменатори визначають, чи новик проявив стійкість у покликанні, поступ у чесно­тах, чи він придатний до чернечого життя і воло­діє достатнім знанням Статуту. Крім того, визна­чають, чи він здатний до навчання чи до іншої діяльності в Чині.

Новика, якого визнали придатним, допус­кають до складення тимчасової професії.

Новик, виключений з новіціяту або якого не визнали придатним для складення чернечої професії, є виключений на підставі цього факту (ipso facto) з Чину і повинен покинути Монастир, хіба що Протоігумен за згодою своєї Ради вирі­шить інакше.