Історіографія василіянського видавництва й книгодрукування ще донедавна була невеликою, оскільки світська наука її не досліджу­вала з відомих нам причин, хіба що за винятком окремих наукових праць. До них належать дослідження академіка Ярослава Ісаєвича, істориків Наталії Антонюк, Івана Паславського, Михайла Гайковського, Оксани Гайової, Богдана Крив'яка, Ярослава Стоцького та інших. Проте вони лише побічно торкалися історії Василіянського Чину та василіянської періодики. Серед кола науковців-василіян, які більш ґрунтовно досліджували згадану тематику, варто згадати о. Епіфанія Теодоровича («Видавництво Отців Василіян у Жовкві»), о. Крутія-Вігоринського («Розвій Видавництва Чина св. Василія Вели­кого»), о. Романа Луканя («Список василіянських видань за період 1896 - 1936 рр.»), о. Йосафата Скрутеня («Бібліотека львівських ва­силіян») та інших. Найбільша заслуга, що до наших часів збереглася інформація про довоєнний період василіянського видавництва, нале­жить багатолітньому директору друкарні брату Герману Бідоласі, ЧСВВ, який, до речі, похований на одному із цвинтарів міста Жовкви, але місце його поховання ще досі не встановлене. Згадані праці істориків Василіянського Чину знаходяться у фондах Центрального державного історичного архіву.

Коли ми візьмемо до уваги передумови зародження чи точніше відродження василіянського видавництва й друкарні в кінці XIX сто­ліття, то мусимо врахувати декілька історичних аспектів. Найперший та найголовніший полягав у тому, що реформатори Чину Св. Василія Великого ще у XVII столітті передбачали його апостольську працю шляхом поширення місій серед свого народу.

Тодішні організатори Василіянського Чину митрополит Йосиф-Велямин Рутський та священномученик Йосафат Кунцевич зреформу­вали й цю ділянку місійної праці шляхом створення шкіл і колегій для української молоді, друкарень при монастирях. Упродовж XVII і XVIII століть василіянські видавництва видали значну кількість бо­гослужбових і світських книг. Особливо прославилася василіянська друкарня в Почаєві, з якої, крім церковної літератури, вийшов знаме­нитий «Богогласник» (1790 р.) - збірник духовної та світської поезії. Оцінюючи з перспективи часу досягнення Отців Василіян у книгови­давництві, Галицький митрополит Спиридон Литвинович (1864 - 1869 рр.) написав: "Якщо б Василіяни крім печатання книг не принесли жадних заслуг для українського народу, то вже тим одним заслужи­ли вони собі на вічну його вдячність". Однак в результаті поділу Польщі у 1772 році, коли всі василіянські монастирі Правобережжя і Білорусі ліквідувала імперська Москва, Василіянський Чин почав різко занепадати; занепало і його книгодрукування.

Головним чинником, який посприяв відродженню василіянського книговидання в другій половині XIX століття, стала Добромильська реформа. Вона дала поштовх до поширення апостольської праці зре­формованих Василіян. Ось що писав тоді Іван Франко: "Зреформова­ний Чин видав ряд мужів, що незважаючи на свій щирий католи­цизм, не тільки не затратили почуття своєї національности, а поробилися завзятими народовцями". Саме ці Отці Василіяни, прихильники народовецького руху, розпочали активну підготовку до видання пер­ших релігійних книжочок. І такою першою ластівкою був василіян­ський молитовник під назвою «Гостинець» (1892 р.), який уклали о. Єремія Ломницький, ЧСВВ та о. Платонід Філяс, ЧСВВ.

Однак брак власної друкарні і видавництва щораз більше турбу­вав провідників Чину Св. Василія Великого, яких у той період очолю­вав протоігумен Климентій Сарницький. Він, разом з ігуменом Жов- ківського василіянського монастиря Кипріяном Козловським, спри­чинився до появи видавництва й друкарні у Жовкві. Процес творен­ня й становлення цих дуже важливих василіянських структур має власну непросту майже півстолітню історію, яка вже частково висвіт­лювалася доповідачем у інших публікаціях.

Зупинимося коротко на основних подіях і фактах. Як стверджує історик Василіянського Чину о. Ісидор Патрило, ЧСВВ, днем засну­вання василіянської друкарні слід уважати 12 серпня 1895 року. Вона була розміщена у невеличкому приміщенні монастиря. Власне тоді Отці Василіяни придбали велику друкарську машину з Австрії ні­мецького виробництва. Символічно те, що нещодавно для василіян­ської друкарні теж було закуплено в Австрії друкарську машину.

Початковий період у друкарні був насичений різними виробничи­ми проблемами, але, завдяки великій праці василіян у Жовкві, розго­лос про нову друкарню розійшовся по всій Галичині. Однією з найвидатніших сторінок історії василіянського видавництва у Жовкві став 1897 рік, коли відбулися дві знаменні події.

Перша та, що 29 квітня 1897 року ігумен монастиря Св. Онуфрія у Львові о. Андрей Шептицький у друкарні провів зібрання отців, на якому вирішено розпочати видрук заснованого релігійного часопису «Місіонар». Він з’явився 1-го травня 1897 року, а його першим редак­тором став о. Платонід Філяс. Загалом у 1897 році в друкарні було надруковано 12 книг, підготовлених монахами ЧСВВ, 7 чисел «Місіонаря» і 218 замовлень загальним накладом 320 тисяч примірників.

Друга подія - це активна співпраця ігумена о. Андрея Шептицького, ЧСВВ із друкарнею. І знову можемо провести аналогію з сучас­ним періодом. Він звернувся до друкарні з проханням надрукувати книгу російського священика, який перейшов у лоно Греко-Католицької Церкви. Ця книга таємно перевозилася до Росії. У недалекому від нас 1996 році василіянська друкарня друкує книгу російською мо­вою «Чечня: битва за свободу» для її перевезення до цієї маленької кавказької держави, яка і до нині бореться за свою незалежність. Та знову звернімо свій погляд на останні роки XIX століття. Величезна заслуга у розвитку видавництва і друкарні Отців Василіян належить ігумену Андрею Шептицькому, який, згодом ставши єпископом і митрополитом, активно співпрацював і підтримував цю важливу ділянку Василіянського Чину - апостолят друкованого слова. Згідно з твердженнями дослідників, митрополит надіслав до друкарні понад 150 власних пастирських послань.

Варто зазначити, що становлення василіянського видавництва й друкарні на зламі двох століть відбувалося на тлі бурхливого підне­сення українського руху на всіх ділянках громадсько-політичного й релігійного життя в Галичині. Зокрема, активно діяло реорганізоване в 1893 році і очолене в 1897 році істориком Михайлом Грушевським Наукове Товариство імені Тараса Шевченка, великого авторитету набули товариство «Рідна школа» та видавництво «Просвіта». Отже, ці дві згадані події та перші позитивні результати Добромильської реформи, яка вишколила гурт освічених і талановитих василіян на чолі з о. Платонідом Філясом, ЧСВВ та о. Лазарем Березовським, ЧСВВ стали поштовхом до заснування у травні 1898 року «Видав­ництва побожних книжок Чина святого Василія Великого у Жовкві». У майбутньому це сприяло створенню василіянських видавничих центрів в Ужгороді (Закарпаття), у Канаді, Бразилії, Аргентині. У рамках цієї конференції ми маємо нагоду почути дві доповіді виз­начного християнського письменника і досвіченого редактора укра­їнської періодики у Латинській Америці о. Василя Зінька, ЧСВВ.

У становленні та творенні василіянської видавничо-друкарської бази у Жовкві надзвичайно велика заслуга належить тодішньому ігумену монастиря о. Луці Лащику, Товариства Ісусового, який був для цього призначений проводом монахів-єзуїтів. Цей священик про­явив глибоку обізнаність у видавничих і друкарських справах. Під час його керівництва друкарнею відбулася суттєва реформа матері­ально-технічної бази, яка значно поліпшила виробничий процес. З його ініціативи 29 червня 1900 року урочисто посвячено наріжний камінь будинку друкарні, будівництво якої йшло дуже швидко. У січні 1901 року відбулося посвячення нового будинку друкарні протоігуменом о. Климентієм Сарницьким, ЧСВВ. З іменем цього толе­рантного і працьовитого ієромонаха, поляка за національністю, пов'­язане будівництво нового василіянського храму у Жовкві та праця апостоляту друкованого слова.

Початок 1903 року вніс деякі суттєві організаційні зміни у друкар­ні. Рішенням протоігумена ЧСВВ, вона була виведена із підпорядку­вання Жовківського монастиря і перейшла у розпорядження видав­ництва. Ціль такої реформи, на нашу думку, була виправдана, ос­кільки монастир звільнявся від підприємницької діяльності, і скеро­вував свої сили на місійну та душпастирську працю.

Присутність у Жовкві плеяди духовних провідників і письменни­ків дозволила Василіянському Чину досягти вершин у книговиданні. І однією з них стало заснування «Християнського Календаря Місіонаря» (1901 р.) накладом 5000 примірників та додатку до часопису «Місіонар» - «Малий Місіонарчик».

У 1904 році завершилася Добромильська реформа. Видавництво очолив о. Лазар Березовський, і за підсумками видавничої діяльності 1904 року воно вперше і надовго обійшло за всіма показниками дав­нє Ставропігійське у Львові й стало найбільшим релігійним видав­ництвом у Східній Галичині.

Підсумовуючи видавничу діяльність Отців Василіян під час Добромильської реформи, наголосимо на великих досягненнях у цій ділянці. Зокрема, включно по 1904 рік, василіянським видавництвом підготов­лено і надруковано 170 релігійних книг, виконано 1200 різних замов­лень. А всього було надруковано 1 млн. 157 тисяч примірників.

Добромильська реформа породила талановитих і обдарованих василіян-місіонерів, які своїм письменницькими талантами і організатор­ськими здібностями створили і зміцнили василіянське видавництво, яке швидко набуло широкої популярності в Галичині. Особлива заслуга належить вище згаданим ієромонахам Климентію Сарницькому, Кипріяну Козловському, Платоніду Філясу, Сотеру Ортинському, Мелетію Лончині, митрополиту Андрею Шептицькому та багатьом іншим.

Видавнича діяльність Отців Василіян до 1939 року - це окрема тема для дослідження. Ми тільки зробимо одне посилання на ката­лог о. Романа Луканя, ЧСВВ, який подав таку статистичну інформа­цію: за 1896 - 1936 роки було видано понад 500 назв багатомільйон­ним накладом.

Після сталінсько-брежнєвських переслідувань, на початку 90-тих років, УГКЦ здобула омріяну свободу. Отці Василіяни також почали отримувати у власність відібрані комуністами чернечі доми, майно. Настала можливість легалізувати апостолят друкованого слова. По­чатком видавничої діяльності Галицької провінції ЧСВВ вважається 1991 рік, коли о. Йосиф Будай, ЧСВВ та інші монахи ЧСВВ розпоча­ли передрук релігійної літератури за межами України - у містах Вільнюсі та Мінську. У такий спосіб було передруковано 9 видань загальним накладом майже 500 тисяч примірників.

Наступні два роки стали періодом підготовки до відповідальної видавничої справи. Створено власну видавничу комп’ютерну базу, почали приходити перші фахівці, а в січні 1991 року Шевченківський райвиконком м. Львова легалізував затвердженим статутом видавни­чу діяльність Василіянської провінції в Україні, яка тоді мала назву «Галицька». У квітні 1992 року побачило світ перше число відродже­ного місячника «Місіонар», поблагословлене Главою УГКЦ Блаженнішим Кир Мирославом-Іваном кардиналом Любачівським. Одночасно з «Місіонарем» в Україні почало виходити інше періодичне видання - журнал «Світло», заснований ще у 1938 році Отцями Василіянами у Канаді, а наступного року - «Календар Світла на 1993 рік». До рук мирян також потрапили перші примірники «Молитовника християн­ської родини» (він, до речі, готувався на початку 1991 року у Крехівському монастирі), філософська праця А. Ченчіні «Любитимеш Гос­пода, Бога твого» (переклад зробив о. Д. Ляхович, ЧСВВ), книга «Фатима, Мария обращается к миру» - про об'явлення Пресвятої Богоро­диці у 1917 році та низка інших видань. Загалом 1994 рік ввійшов в історію видавництва як один із найплідніших: стрімко зросла кіль­кість книг, до роботи було залучено нових кваліфікованих працівни­ків. Головним редактором «Місіонаря» став досвідчений та невтом­ний місіонер о. Василь Зінько, ЧСВВ, який після півстолітнього пере­бування у Південній Америці повернувся в Україну і з-під пера яко­го вийшли десятки аналітичних статей з проблем церковного та сус­пільного життя; і це надало часописові поважного характеру.

Восени 1994 року Львівська обласна Рада народних депутатів по­вернула Жовківську друкарню повноправним власникам - Отцям Василіянам.

З появою нової техніки змінилась і якість видань. Коли збільшу­ється кількість продукції, виникає потреба у її систематизації і відбо­рі. Тому виникла потреба у видавничій раді, яку очолював владика Софрон Мудрий, ЧСВВ і яка продуктивно запрацювала.

З кожним роком плідної праці василіянського видавництва збіль­шується кількість і розмаїття виданої у ньому духовної книги. Так, у 1994 році побачили 18, а наступного 1995 - вже 26 книг.

Проповідувати Слово Боже - це теж своєрідне мистецтво, і в цьо­му можна переконатися, гортаючи видання василіянського видав­ництва, зокрема збірники проповідей.

Коли у незалежній Україні розпочали діяти семінарії та інститути богопосвяченого життя, то виникла потреба у науковій літературі і стараннями владики Софрона Мудрого, ЧСВВ василіянське видав­ництво видало «Словник біблійного богослов'я» (переклад з 2-го фран­цузького видання) та навчальний підручник, насичений схемами, під назвою «Основи біблійного богослов'я». За сприянням владики Соф­рона і завдяки праці василіянського видавництва вийшов у світ уні­кальний альбом «Господь - сила народу свого», який містить життє­писи і портрети Галицьких і Київських митрополитів.

Відроджене видавництво дбає про збільшення кількості видань та розмаїття їх тематики. Виходять такі книги монахів-василіян: «Пер­лини Східних Отців» о. Юліана Катрія, «Рік вічности» о. Василя Цим- балістого, «Двері відкриті у вічність» о. Теодозія Янківа, «Недільна благовість» владики Софрона Мудрого, «Історія Церкви» о. Василя Зінька, поетичні збірки о. Василя Мендруня та багато інших. Нещо­давно побачив світ україномовний «Катехизм Католицької Церкви», віддрукований у василіянській друкарні.

До праці над відродженням української релігійної книги у видав­ництві «Місіонер» залучаються провідні науковці краю, митці, літе­ратори. Зокрема, тісно співпрацювали з василіянським видавництвом професори Іван Климишин (м. Івано-Франківськ), Олег Гринів (м. Львів), історики Володимир Александрович, Богдан Якимович, Ми­кола Литвин, поети Ірина та Ігор Калинці, Петро Шкраб'юк, мисткиня Олена Кулинич-Стахурська, фахівець з історії церков Василь Сло­бодян та інші.

Творчий доробок василіянського видавництва прикрашають вісім Всеукраїнських дипломів в номінаціях «Мистецтво книги України» та «Художник і друкарство України».

Якщо поглянути в сучасний каталог видань василіянського видав­ництва (1992 - 2002 рр.), який містить широкий перелік богослужбової, богословської, філософської літератури, прозових та поетичних творів релігійного змісту, то можна переконатися у великому вкладі праців­ників видавництва для ширення апостоляту друкованого слова.

Мар'ян ЛОЗИНСЬКИЙ

"Добромильська реформа і відродження Української Церкви"