Сейм Литовської Республіки оголосив 2023 рік роком святого Йосафата. Святий Йосафат (Іван Кунцевич) із Володимира в сучасній Україні, у Вільнюсі, дозрівши як видатний священнослужитель у Троїцькій церкві Василіянського монастиря, 12 листопада 1623 року був закатований у Вітебську. У 1643 році він був оголошений блаженним, а в 1867 році – святим.

В пам’ять 400-ліття мученицької смерті святого Йосафата Державний історичний архів Литви підготував виставку документів «Василіяни в Литві». Один із засновників Василіянського чернечого ордену, він став першим греко-католицьким святим і першим українцем, канонізованим Папою Римським. Девіз його життя – слова Євангелія від Івана «Нехай усі будуть одно» є надзвичайно важливим у контексті сучасних геополітичних реалій – він назавжди і безпосередньо об’єднав Литву й Україну, Київ і Рим, нагадуючи про історичну вірність Греко-Католицької Церкви в Європі.

1617 рік вважається початком заснування Чину святого Василія Великого в Литві. На гербі Ордену зображено палаючий кущ, що символізує з’єднання божественної та людської природи. Осередком Василіян у Вільнюсі стала в Свято-Троїцька церква і монастир. Тут почали діяти чоловічий та жіночий монастирі.

Мабуть, більшість експонованих на виставці документів стосуються Віленської Свято-Троїцької церкви та Вільнюського Василіянського монастиря Святої Тройці. Крім привілеїв і листів королів і великих князів Великого князівства Литовського, у фондах Історичного архіву зберігається багато різноманітної будівельно-ремонтної документації Троїцької церкви та монастиря – детальні описи планів, креслень будівель, приміщень, і навіть вівтарів церкви. У цьому контексті неможливо не згадати одного із найвідоміших творців XVIII століття, архітектора Йогана Кристофа Глаубіца. Цей лютеранин, який приїхав до Вільнюса із Західної Європи, створив тут родину, жив і працював, проектував і будував культові споруди різних конфесій. Після віленської пожежі 1760 року за його проектами відновлено Троїцький монастир і церкву, та багато інших культових споруд у Вільнюсі та на всій території Великого князівства Литовського. Й. К. Глаубіц спроектував Василіянську браму, яка стала символом Вільнюса, і саме йому ми завдячуємо за унікальний і легко впізнаваний стиль віленського бароко та вільнюських двокупольних храмів.

Окремий розділ виставки присвячений першій василіянській друкарні. Віленська друкарня працювала з перервами майже 200 років (1628–1839). Тут друкувалася література релігійного, філософського та світського змісту, молитовники, катехизми, і навіть ноти та ікони. За весь час свого існування друкарня видала понад 400 видань різними мовами – польською (296), латинською (3), литовською (жемайтською) (57), французькою, російською. Одна книга вийшла також латиською мовою.

Книговидання спонукала також потреба книг у школах, адже Василіянський Чин приділяв багато уваги народній освіті. Більшість монахів-василіян були вченими та освіченими – саме вони становили значну частину студентів Віленського університету. При монастирях існували школи різного рівня, в яких викладали самі монахи, або наймані вчителі. Списки шкіл, учителів і учнів, журнали успішності, навчальні програми, розклад уроків, атестати про закінчення школи зберігаються в Литовському державному історичному архіві – вишукані, з оригінальними печатками.

У Литві Василіяни знаходилися не тільки у Вільнюсі, а й у Падубисі, Круонісі, Кедайняю, Вілуні, Мяркінє. Село Падубіс Шяуляйського району тапер зветься Базіліонай – єдине місце в світі, яке отримало свою назву від назви ордена.

Остання частина виставки присвячена спадщині унійних християн і Василіян на території колишнього Великого князівства Литовського. Багато визначних, вражаючої архітектури, василіянських монастирів і церков було побудовано на нинішніх територіях Польщі, Білорусі та України. Відвідувачі виставки матимуть можливість познайомитися із працями знаменитих фотографів, реставраторів першої половини ХХ століття Я. Клоса, Я. Булгака, Ст. Лоренца, З. Здановічюса та інших. Вони фотографували культурну спадщину, яка ще була жива, перебувала під загрозою зникнення, чи вже знищена. В історичному архіві зберігаються фотографії церков і монастирів у Борунах, Березвеччі, Битені, Гродні, Жировичах та інших. Більшість фотографій досі не публікувалися.

Виставлені документи XVI-ХХ століть написані латинською, російською, польською, російською мовами, деякі перекладено литовською мовою.

Запрошуємо відвідати виставку за посиланням! - «Василіяни в Литві»

Джерело: Державний історичний архів Литви