1 січня 2024 року у храмі святого Василія Великого василіянського монастиря в Луцьку відзначили храмове свято. Монастир святого Василія Великого розвивається як значний духовний центр, який збирає у своїх стінах численних вірних, які мають можливість брати участь у богослужіннях та інших моліннях, отримати духовну допомогу, гуртуватися у різноманітних мирянських організаціях та рухах. Перед святом у храмі відбулись триденні святкові реколекції, які провів о. Йосафат Хаймик, ЧСВВ. Парафіяни та гості роздумували над важливими аспектами відносин з Богом та духовного життя загалом: слухати, чути і розуміти Бога; бачити і розпізнавати Бога; розповідати, ділитися і свідчити про присутність Бога в нашому щоденному житті.

Урочисту архиєрейську Божественну літургію 1 січня очолив владика Йосафат Говера, екзарх Луцького екзархату УГКЦ. У врочистій проповіді владика звернув увагу на постать святого Василія Великого, зазначивши, що цей святий вплинув на церковне і суспільне життя, споглядаючи його життя, маємо причину будувати таким же способом і своє життя. Василій виріс в атмосфері християнської віри, мав глибокий фундамент родинного життя. Він був здібним і працьовитим, дуже цінував науку, блискуче володів риторикою, знаннями філософії, однак, найважливішою для нього була наука віри. Після завершення навчання та багатьох подорожей по святих місцях, він повернувся до рідного міста, роздав свій маєток й поселився на самоті, щоб навчитися жити для Бога. До такого життя він запросив і свого товариша Григорія, а згодом до них долучилися численні учні. У важкий час для Церкви, коли з’явилась єретичне вчення Арія, святий Василій, уже як єпископ Кесарії Кападокійської, спричинився до обстоювання Божої правди. Василій Великий постає перед нами постаттю Божої людини, яка має глибокий фундамент віри, розбудований пильною працею і пошуком Божої правди.

Сьогодні перед нами постають численні виклики, на які важко дати адекватні відповіді. Адже без праці та зусиль нічого доброго збудувати не можна. Коли родинне життя захитане, ми покликані його берегти. Нехай Господь допоможе, щоб кожна наша родина була фундаментом життя віри, надії і любові, яка допоможе кожній особистості будувати на цьому фундаменті міцне християнське життя. Без віри і любові до Бога всі наші земні труди нічого не принесуть. Але, де є глибока віра, там Господь перебуває з нами, підтримує нас серед найважчих трагедій і дасть нам сили все перенести.

Із владикою Йосафатом співслужили отці о. Йоан Школик, ЧСВВ, Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя, Йосиф Кралька, ЧСВВ, Провінційний радник, ігумен Дрогобицького монастиря, Павло Федусів, ЧСВВ, Провінційний радник, ігумен Золочівського монастиря, Сергій Василів, канцлер Луцького екзархату, Анастасій Панькевич, ЧСВВ, ігумен Луцького монастиря, Володимир Маланюк, ЧСВВ, Магістр новиків, ігумен Крехівського монастиря, Єремія Рибаков, ЧСВВ, ігумен Червоноградського монастиря, Марко Максимів, ЧСВВ, настоятель Володимирського монастиря, Тарас Омельчук, настоятель катедрального собору Різдва Пресвятої Богородиці в Луцьку, Богдан Іващук, парох у місті Шацьк, Єфрем Шикітка, ЧСВВ, віце-ректор ВІФБС, Іван Родим’юк, ЧСВВ, Терентій Цапчук, ЧСВВ, Роман Шуп’яний, ЧСВВ, Інокентій Меша, ЧСВВ та ієродиякон Віталій Павлюк, ЧСВВ. Наприкінці Божественної літургії владиці та всім присутнім слова вдячності висловив ігумен монастиря о. Анастасій Панькевич.

Під час Літургії вірні чисельно приступили до святих Тайн Сповіді й Пресвятої Євхаристії. Нехай Боже благословення супроводжує отців Василіян у всіх справах із побажаннями здоров’я і наснаги, із вдячністю за служіння в Луцьку, на многая літа! І нехай довгоочікуваний справедливий мир тривало встановиться в Україні!

Інформаційний відділ отців Василіян

За матеріалами: Луцький монастир

Фото, відео: о. Августин Запоточний, ЧСВВ