21 листопада 2021 у Дрогобичі освятили новозбудований монастир отців Василіян святих апостолів Петра і Павла. Архиєрейську божественну літургію очолив владика Василій Тучапець, ЧСВВ, екзарх харківський.
Із владикою Василієм Службу Божу служили отці Йоан Школик, ЧСВВ, протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя, Макарій Ленів, ЧСВВ, Апостольський адміністратор для греко-католиків Криму, Веніамин Чернега, ЧСВВ, провінційний вікарій, Пантелеймон Трофімов, ЧСВВ, ректор ВІФСБ, о. Іван Паньків, декан дрогобицький, о. Лука Буняк, ЧСВВ із Закарпатської провінції святого Миколая та численне духовенство.
У проповіді владика Василій зазначив: «Визначальною чеснотою віри є вірність Христові та Його Католицькій Церкві і наступникам апостола Петра, римським архиєреям. Завдяки цій вірності отці у Дрогобичі понесли мученицьку смерть і так засвідчили свою вірність Христові і Його Церкві. Тому був такий успіх і благословення цієї місії і праці служіння отців Василіян у Дрогобичі».
Наприкінці божественної літургії ігумен монастиря о. Йосиф Кралька наголосив, що у день освячення монастиря надіємося, що це каміння стане ніби живим камінням завдяки кожному з нас, котрі бажають, щоб ця парафія була завжди живою і відкритою на потреби кожної людини.
Після Божественної Літургії владика Василій вручив подячні грамоти о. Макарію Леніву, який був ігуменом монастиря під час початку будівництва, та сьогоднішньому ігумену о. Йосифу Кральці, під керівництвом якого цей проект завершено, та здійснив чин освячення монастиря.
Інформаційний відділ отців Василіян
Історія храму та монастиря
Василіянський монастир святих Апостолів Петра і Павла у Дрогобичі є наступником і продовжувачем перших монастирів отців Василіян на Дрогобиччині, в селах Дережичі, Лішня та Летня. Після того, як 1758 року просто на Великдень згорів Держичівський монастир, ченці остаточно вирішили звести один великий монастир. Втіленню ідеї завадив перший поділ Речі Посполитої, внаслідок якого в 1772 році Галичина опинилась під владою корони австрійського імператора Йосифа ІІ. Нова влада спочатку прихильно поставилася до проблем українського населення і чернецтва. На прохання протоігумена о. Онуфрія Братковського 31 грудня 1774 року Божого імператриця Марія Терезія дозволила отцям Василіянам після ліквідації трьох старих монастирів побудувати поблизу міста один більший. Одночасно вона поставила вимогу: загальна кількість монахів не збільшиться, а келії споруджуватимуться за власні кошти.
Отці придбали у міщанина Василя Ортинського великий шмат поля і взялися за роботу. Керувати нею було доручено новопризначеному першому ігуменові Дрогобицького монастиря о. Гликерію Дубицькому, який пробув у Дрогобичі 30 років. Монастир та церкву Святих верховних апостолів Петра і Павла було побудовано за три роки. На жаль, сьогодні невідомо, як виглядала святиня.
Виконуючи побажання парафіян, у 1775 році отці Василіяни відкрили при монастирі школу, реорганізовану в гімназію з українською мовою навчання, де, крім інших предметів, викладали «любомудріє» - філософію. На відзначення успішної діяльності гімназії в 1780 році церковний собор надав ігуменові монастиря титул ректора. Однак уже в 1784 році було здійснено реформу галицьких шкіл, внаслідок чого Дрогобицька українська гімназія отців Василіян була ліквідована. Про неї нагадує пам’ятна таблиця на фасаді монастиря, встановлена в 1991 році.
Дерев’яні приміщення храму та монастиря з 1777 року Божого могли б зберегтися, якби не прикрий випадок. У 1825 році двоє хлопців, які харчувалися у монастирській їдальні, підпалили будівлі, і вони згоріли дотла. Вогонь знищив майже усі церковні цінності, вдалося врятувати лише вівтар та декілька ікон. Ігумен Йосафат Качановський виклопотав у австрійської влади дозвіл на спорудження нового кам’яного храму й монастиря. Старанням ченців і парафіян за три роки знову було споруджено храм, про що свідчить надкупольний хрест з 1828 року. Ще три роки тривали малярні та художні роботи. Церква була освячена в день святого священномученика Йосафата в 1831 році. На пам’ять про цю подію храм Святих верховних апостолів Петра і Павла має додаткову назву – Священномученика Йосафата.
Через сто років храм був закритий у зв’язку з ремонтно-реставраційними роботами. Деякий час приміщення монастиря Святих верховних апостолів Петра і Павла було здане в оренду платній міській лікарні для іногородніх. Пізніше його винаймали на помешкання приватні особи, зокрема відомий адвокат, політичний і громадський діяч, голова Дрогобицької «Просвіти», майбутній президент УНР в екзилі Степан Витвицький, якому на стіні монастиря відкрили меморіальну таблицю 24 серпня 2004 року. 4 грудня 1934 року оновлену церкву освятив перемишльський єпископ Йосафат Коциловський, ЧСВВ. Як свідчать дослідники, монастир Святих верховних апостолів Петра і Павла провадив обширну господарську діяльність.
Важливим пластом діяльності отців Василіян у Дрогобичі у міжвоєнні роки ХХ ст. стала культурно-освітня праця. Коли у вересні 1939 року Божого Західну Україну окупували війська, то нова колоніальна влад деяких монахів репресувала, а ієромонахи Северіян Бараник, Яким Сеньківський, Віталій Байрак, ЧСВВ загинули у катівнях НКВС у Дрогобичі. Святіший Отець Іван Павло ІІ проголосив їх Блаженними мучениками під час візиту в Україну 27 червня 2001 року Божого.
У 1944 році храм Святих верховних апостолів Петра і Павла був перетворений на катівню НКВС і пересильну в’язницю для репресованих за християнську віру і національну справу. Після ліквідації в 1959 році Дрогобицької області храм передали педагогічному інститутові і він служив студентським клубом для танців та інших розваг. У приміщенні монастиря були розташовані лабораторії.
Святиню було повернуто Чину святого Василія Великого 22 лютого 1990 року Божого. Першим ігуменом відновленого монастиря став о. Лаврентій Івасечко, ЧСВВ. Всередині і довкола храму було проведено відновлювальні роботи, здійснено розпис храму митцем Всеволодом Луцівим та ще п’ятьма львівськими художниками. Іконостас розписували п. Петро Кемпа та Михайло Баранський. 12 липня 1990 року Божого, в день храмового празника, уперше від часу закриття, на подвір’ї відбулася Служба Божа. 9 квітня 1991 року Божого Глава УГКЦ Мирослав Іван, кардинал Любачівський відвідав обитель, ознайомився з ходом реставраційних робіт і уділив вірним архиєрейське благословення. Того ж року від дня храмового празника у святині відновилися регулярні богослужіння. Урочисте освячення відновленого храму і монастиря здійснив 12 липня 1993 року преосвященний владика Софрон Дмитерко, ЧСВВ.
Проповідь | Освячення василіянського монастиря у Дрогобичі | Вл. Василій Тучапець, ЧСВВ |21.11.2021
Коментарів: 0