Помолитися за ієромонаха прийшли ті, хто добре його пам’ятав і ті, кому рідні передали про нього добрі спомини.

14 березня 2020 року Літургією у храмі Свято-Онуфріївського василіянського монастиря м. Добромиль душпастирі і громада вірних вшанували пам’ять ісповідника віри і «тихого мученика» о. Северіяна Гнатюка, ЧСВВ.

Після Божественної Літургії презентацією світлин і розповіддю про життя о. Гнатюка було відзначено сто років з дня його народження (*28 грудня 1918) і двадцять п’ять років з дня упокоєння (†23 березня 1994).

У своїй розповіді о. Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, голова Місії «Постуляційний центр беатифікації УГКЦ» розповів про життя о. Северіяна у Василіянському Чині – на основі споминів о. Ігнатія Янтуха, ЧСВВ товариша студій о. Северіяна у Кристинополі. Упродовж підпілля УГКЦ о. Северіян Гнатюк проживав у п. Ольги Волошин у с. П’ятниця. В її домі служив Літургії, сповідав, хрестив дітей, готував до першої Сповіді і Причастя, вінчав. Своїм жертовним служінням священник заслужив собі повагу і вдячні спомини у людей.

Отець заохотив присутніх збирати спогади про о. Гнатюка, що в майбутньому могло би послужити навіть для відкриття беатифікаційного процесу проголошення о. Северіяна ісповідником віри Католицької Церкви, - зазначається на сайті Місії.

Біографічна довідка

Отець Северіян Семен Гнатюк, ЧСВВ, народився 28 грудня 1918 року у селі Савчин Сокальського повіту на Львівщині у багатодітній побожній родині. На новіціят отців василіян у Крехові вступив 29 серпня 1935 року. Вчився в Добромилському монастирі на схоластикаті (гімназійні студії), потім вивчав філософію в Кристинополі, а під час Другої світової війни – богословські науки. 27 грудня 1942 року в Перемишлі єпископ-помічник Перемишльської єпархії Григорій Лакота висвятив його на священика. З 1944 року виконував священиче служіння у Добромильському монастирі.

Коли комуністична влада ліквідувала монастир, отець Северіян не був заарештований, але протягом всього життя зазнавав систематичних переслідувань. За свідченням очевидців, він майже щодня підпільно, при зашторених вікнах і зачинених дверях відправляв Службу Божу. Хоч доносів не бракувало, жодного разу облавники не змогли його спіймати під час виконування душпастирських обов’язків. Він христив дітей, давав шлюби. До нього привозили дітей для першої Сповіді й урочистого Святого Причастя, приходили на науку хлопці, багато з яких пізніше стали священиками.

Незважаючи на те, що недуга прикувала о. Северіяна до інвалідного візка, він продовжував жертовно виконувати свої душпастирські обов’язки. Терпеливо переносячи свої немочі, без зойку та нарікань відійшов до Господа 23 березня 1994 року.