Вкінці квітня о. Роман Шуп’яний відвідав Святу Землю з групою прочан. Отець поділився враженнями від поїздки для сайту монастиря. Про духовність Святої Землі, особливу паломницьку атмосферу, а також про прив’язання до духовних практик та про те, чому варто їздити в паломництва, ми поговорили з ігуменом монастиря св. Василія Великого у Києві.
Він не збирався бути монахом. Богдан у молодості мріяв про велику сім’ю: люблячу дружину і кількох дітей. Однак, як сам зізнається, Бог приготував для нього інше завдання. Свій буденний одяг хлопець змінив на монаший габіт.
Уже кілька років поспіль при василіянській семінарії діє монаший театр «В каптурах», що став новим і креативним способом проповіді. Режисер Дмитро Бартков, разом з василіянами, експериментують та роздумують над життям героїв, життям сім’ї, шукають у втраченій сучасності сліди Бога.
Про значення монашого театру і його перспективи розповідає бр. Йосиф Учанов, ЧСВВ, актор-аматор, що своєю харизмою промовляє до багатьох глядачів.
Про діяльність василіян на Харківщині, міжконфесійний діалог та про служіння священика розповідає о. Йосиф Щур, ЧСВВ, настоятель монастиря в смт. Покотилівка.
Святіший Отець дав згоду на канонічне обрання о. Василя Тучапця, ЧСВВ, дотеперішнього Ігумена монастиря Святого Василія Великого в Києві, першим Екзархом Харківським, архієрейська хіротонія якого відбудеться 21 травня.
Серед сотень священнослужителів різних конфесій, які силою Божого слова, щирими молитвами, духовною підтримкою та вкрай необхідною для кожного зокрема батьківською опікою і розрадою тримали багатотисячний київський Майдан під час протистояння бандитському режиму, був і нещодавно висвячений ієромонах Чину Святого Василія Великого о. Роман Мельник з Гошівського монастиря, що на Івано-Франківщині. Він побував у Києві двічі. Другий раз – двадцятого лютого, якраз у четвер, який ті, хто прагнули мирним шляхом відстояти право на гідне життя у своїй рідній державі, правдиво назвали «кривавим».
Про українців в Сербії, служіння Василіян, значення монашества та про труднощі в еміграції розповідає о. Віталій Лотоцький, ЧСВВ, настоятель монастиря в м. Кулі.
Днями (8-10 березня) Українська Греко-Католицька Церква згадувала сумну подію в своїй історії – 68-ту річницю Львівського псевдособору, на якому за наказом Сталіна було ліквідовано УГКЦ. Отець Полікарп Марцелюк, ЧСВВ, очолює Місію «Постуляційний центр беатифікації УГКЦ». Його завдання – супроводжувати процеси беатифікації на парафіяльному рівні УГКЦ та поширення славної пам’яті ісповідників віри. Отець Полікарп відповів на запитання Департаменту інформації УГКЦ.
Про місії Василіян, значення монашества та про події в Україні розповідає о. Корнилій Яремак, ЧСВВ, відомий місіонер, сповідник, духовний асистент Асоціації лікарів-католиків.
Високопреподобний отче протоігумене, поділіться з нашими читачами, ким ви мріяли бути в дитинстві; що спонукало Вас присвятити своє життя Богові? Мрій у дитинстві завжди було багато: хотів бути лікарем або кухарем. Що саме спонукало мене присвятити своє життя Богу? Це, без сумніву, приклад моєї покійної бабусі та батьків, які завжди відвідували храм та молилися вдома.
