9-10 листопада у Папському Східному Інституті у Римі проходила міжнародна наукова конференція “Кодифікуючи традицію: Замойський собор Київської митрополії (канонічні джерела, унійне богослов’я та культурно-релігійна програма)“, присвячена 300-й річниці Замойського Собору – Собору Київської унійної митрополії, який відбувався з 26 серпня по 17 вересня 1720 року у сучасному польському місті Замостя.
Науковий захід був організований дослідниками Програми «Київське християнство» Українського Католицького Університету, Папським Східним Інститутом та Католицьким Університетом Америки, за підтримки Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів.
Конференція відбувалася під патронатом Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава та за участі дослідників з України, Австрії, Італії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, США та Угорщини. Відвідали захід також представники Апостольського Екзархату для українців-католиків візантійського обряду в Італії: Апостольський Екзарх Преосвященний Владика Діонісій Ляхович, Протосинкел о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, Канцлер о. д-р Петро Голіней, Директор Юридичного відділу і Судовий вікарій о. д-р Анібал Соутус і Директор Відділу Комунікацій о. Ростислав Гадада.
Безпосередньому початку конференції передувала Архієрейська Божественна Літургія, очолювана Блаженнішим Святославом Шевчуком, у Прокатедральному Соборі Святої Софії у Римі. «Цією Літургією ми розпочинаємо тут, у Римі, в соборі Святої Софії Премудрості Божої, певний простір наукової праці, слухання, а відтак якогось особистого досвіду і пережиття» - зазначив очільник УГКЦ.
«Однією з дослідницьких гіпотез, яку пропонується обговорити під час міжнародної наукової конференції, є теза про те, що Замойський собор не тільки засвоїв досвід Тридентської реформи латинського християнства, але й кодифікував набутий упродовж XVII – перших десятиліть XVIII ст. культурний, духовний і почасти соціальний досвід єдності Київської митрополії з Римською Церквою та діалогу з іншими релігіями, конфесіями і деномінаціями. Критичний аналіз джерел і тогочасного еклезіального й культурного контекстів дають підстави суттєво скореґувати традиційну в сучасному богословському, канонічному й історичному дискурсах інтерпретацію Замойського собору, звернувши увагу на внутрішньоцерковні джерела формування його культурно-релігійної програми − конституції (правила) єпархіяльних соборів, постанови капітул Василіянського чину, пастирські листи й послання єрархії, рішення духовних судів тощо» - пояснив світлої пам’яті професор Ігор Скочиляс, який є натхненником цієї конференції та багато спричинився, щоб вона була реалізована.
Після відкриття конференції та привітального слова Блаженнішого Святослава, слідували вітальні виступи ректора Папського Східного Інституту о. д-ра Давида Назара, Ректора Українського Католицького Університету о. д-ра Богдана Праха та Декана Школи теології і релігійних студій Католицького Університету Америки о. д-ра Марка Морозовича.
Відтак, був зачитаний текст доповіді професора Ігора Скочиляса під назвою «Еклезіальна, історична і культурна памʼять уніатів (греко-католиків) про Замойський провінційний собор (остання чверть XVIII – початок XXI століть)».
Перше засідання конференції було присвячене розкриттю історичного контексту проведення Замойського Синоду і мало назву: «Предтеча Замойського собору: Київська митрополія у Речі Посполитій в епоху конфесіоналізації (культура, релігія і суспільство)». Доповідачі цієї сесії висвітлювали окремі аспекти церковних реалій, що передували досліджуваній на конференції історичній події.
Таким чином проф. Анджей Ґіль (Люблінський католицький університет Івана Павла ІІ) виступив із доповіддю «Київська унійна митрополія в Речі Посполитій у період Замойського собору: на шляху від Сходу до Заходу», д-р Наталія Сінкевич (Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана) розповіла про Унійну Церкву на шляху збереження традиції давньоруської Київської митрополії, а проф. Альфонс Брюнінґ (Протестантський богословський університет, Амстердам) зупинився на рефлексії над дилемою чи парафіяльне духовенство у постановах Замойського собору 1720 та “Духовному регламенті” 1721 є різними конфесійними культурами?
Перший день міжнародної наукової конференції завершився презентацією книги із серії «Київське християнство»Українського Католицького Університету «Замойський провінційний собор Руської Унійної Церкви 1720 року», яка є зібранням діянь і постанов Собору, а також численних історичних документів, листів ієрархів та інших матеріалів, що допомагають повніше усвідомити суть і значення цієї події.
Упродовж другого дня наукового заходу дослідники сконцентрувалися над аналізом канонічних та літургічних аспектів Замойського Синоду. Друге засідання під назвою «Реформи в Східних Католицьких Церквах та канонічне право Замойського собору: історія та сучасність», розпочалося доповіддю о. д-ра Марка Морозовича «Замойський собор в контексті реформування Східних Католицьких Церков XVIII ст.»
Продовжив аналіз канонічного виміру Синоду Преосвященний Владика Теодор Мартинюк, виступивши із темою «Постанови Замойського синоду як джерело для Кодексу Канонів Східних Церков». Третій доповідач другої сесії – о. д-р Андрій Танасійчук, представив Замойський синод як джерело партикулярного права УГКЦ.
Замойський Синод є часто відомий, насамперед, завдяки постановам, що стосувалися літургійного життя Унійної Церкви. Проте, часто цю літургійну реформу нерідко розглядають як крок до латинізації східної Церкви, що з історичної та наукової точок зору є помилковим поглядом. Саме аналізу літургійного, а також догматичного та душпастирського вимірів постанов Замойського Синоду була присвячена третя сесія другого дня конференції під назвою «Постанови Замойського собору: Літургія, святі таїнства, догматика та душпастирство».
Розпочав третє засідання д-р Тарас Шманько, виступивши з аналізом «Пастирське послання київського митрополита Атанасія (Шептицького) «Про виправлення богослужбових книг» 1738 року». Надалі д-р Маргарита Корзо, доповідаючи про етапи формування тексту та джерел катехизису Замойського Синоду, відомого як «Собраніє припадков краткоє» 1722 р., показала, як Отці Замойського Собору засвоїли досвід Тридентійського Собору латинської Церкви середини XVІ століття.
Після висвітлення літургійних питань слідував виклад догматичних аспектів постанов Замойського Синоду, які представив о. д-р Пантелеймон Трофімов, ЧСВВ. Остання доповідь наукової конференції стосувалася душпастирського виміру рішень Синоду, які на прикладі Мукачівської єпархії проаналізував проф. Андраш Добош у виступі на тему «Рецепція постанов Замойського собору в Мукачівській єпархії XVIII ст.»
Завершальним етапом міжнародної наукової конференції “Кодифікуючи традицію: Замойський собор Київської митрополії (канонічні джерела, унійне богослов’я та культурно-релігійна програма)“ стала дискусія учасників та проведення підсумків, під проводом о. д-ра Марка Морозовича, проф. Анджея Ґіля, проф. Максима Яременка та д-ра Івана Альмеса.
Наприкінці конференції, Протосинкел Апостольського Екзархату та викладач Папського Східного Інституту о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ, подякував усім, хто спричинився до організації цього наукового заходу та побажав, щоб він став моментом осмислення уроків минулого та нагодою для врахування їхнього досвіду у реалізації майбутніх церковних ініціатив.
Джерело: Апостольський Екзархат для українців візантійського обряду в Італії
Коментарів: 0